Молю, Всевышний, за людей,
Кого по милости Твоей
Ты к овцам избранным приставил.
И верю в то, что не оставил
Ты без вниманья слуг Своих!
Сложна работа у святых
На выпасах, где волки бродят.
Хоть и прискорбно, но находят
Клыки волков овец заблудших,
Не только хилых, но и лучших…
Причины разные бывают.
Конец один – овец съедают…
Скорблю о павших и прошу
За всех, с кем ныне путь держу
Средь терний мира к Небесам…
Прости Отец. Негоже нам
О пастухах Твоих судить,
Но должно нам за них просить.
И я молю за всех пасущих:
Давай всегда им хлеб насущный,
Чтоб без стесненья сами ели
И накормить с лихвой хотели
Всех им доверенных овец!
Призри на тех, кто Твой венец
Себе на темя примеряет,
Кто страхом сердце не смиряет
И лестью честь свою попрал…
Дай силы тем, кто приустал
Идти тернистыми путями.
Не дай мириться им с тенями
И силу дай являть Тебя,
Забыв про собственное «Я!»
Склоняясь низко пред Тобой,
Прошу Христос, даруй покой
Тому, кто Отчих чад пасёт.
И сей покой пусть перейдёт
Из их сердец в сердца людские,
Чтоб были все мы не чужие
И вдохновлял нас Дух Святой
С Отцом в единстве и с Тобой!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо за стихотворение. Актуально. Время последнее и очень нужны молитвы за пастырей Божьих, чтобы стада не рассеялись. Благословений Вам и водительство Духа Святого.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
